Illustration

Торф'яний солод

"Видатні відкриття люди роблять або від ліні, або від бідності" - люблять повторювати Семенович. І дивлячись на історію Їх життя я в це охоче вірю.Черговий раз гостюючи у нас на хуторі, університетський старовинний приятель пана професора лорд Едуард Фрейзер, за келихом димного віскі, розказував про бідність шотландських острівних кланів. Мовляв, в старі часи у хлопчиків крім власної цюцюрки інших іграшок не було. А торфом вони сушили солод для віскі виключно з міркувань економії. То ж ми з Семеновичем трохи почухалися, згадали про любов до смаку шпал і "цього всього" в роті, та й вирішили щось й собі спробувать. В наших краях є широке розмаїття різного палива, а торфу вистачить щоби забезпечувати опаленням на кілька десятиліть Андорру. 

Тож накопали, висушили, викоптили 18 годин та пройнялися глибокою повагою до шотландських дружин. Муа вдалося потрапити у ліжко до моєї дорогоцінної кізоньки лиш після третього душу. А Семенович, як людина нежоната, резонно зваживши свою любов до торф'яного віскі та дебелих жінок, вирішив шукати в наречені моцну плавчиню з хронічним гайморитом.Проте всі незручності були легко нівельовані суперовим ароматом затору, воно того вартувало! Подвійна викурка у традиційних мідних кубах, відпочинок, редукція до канонічних 63.5 % об. Частина димного солодового дистиляту залягла на витримку у бочки, а частину можуть спробувати всі охочі. Міцність залишили як є, щоб кожен міг погратися з водою на свій смак та ризик На чорному-чорному хуторі, в чорній-чорній хаті, за чорним-чорним столом сиділи два чорних-чорних чоловіка і один іншому каже: "Куме, ну на біса ми ту резину палили?".З українських бородатих жартів.