Моя Вишенька

Коли Вкраїна отримала незалежність, інтерес до всього забутого нашого почав неухильно зростати. Логічно постало питання, який же ж він національний напій українців? Одні люди кажуть що медовуха, хтось що пиво, деякі ж обстоюють горілку. Для нас відповідь була очевидною, бо на хуторі кожна господиня має свій рецепт вишнівки, який передається з покоління в покоління по жіночій лінії. Він є страшною таємницею та гордістю сім'ї. В Дотричах щорічно проводиться фестиваль вишнівки, куди приїжджають з усіх навколишніх сіл і навіть з районного центру. Кожна хата виставляє свої найкращі зразки цього літнього нектару та пригощає всіх бажаючих. Під кінець фестивалю поважне журі на чолі зі співголовами - старостою паном Йосипом та чарівником Гнатом Вертипупом, обирають найкращу вишнівку та пані Вишневу поточного року. В якості нагороди їй надається право посадити своє дерево на хутірській Вишневій алеї слави та приколоти при вході на обійстя одну золоту вишеньку з вигравіруваним роком перемоги. Переможниця в цей момент відчуває себе ліпше ніж міс Всесвіт, але й сусідок не забуває та підбадьорює.