Пиріжок

Щасливе дитинство - це той Богом даний період, спогади про який несеш через все життя.Ми з Вовкулакою Семеновичем часто згадуємо літні вечори на ставку з десятками маленьких карасиків у відрі, полювання на сусідського півня, побудований власноруч козацький кіш на пагорбі, де пекли бульбу з солониною та хліб на вербовій гілочці, поїздки на лісапєті за маслюками в заборонений ліс, де жили цигани, причухани від батьків за це, та багато-багато іншого, загалом веселого і ,іноді, трошечки сумного. Але окремою ниточкою тягнуться спогади про Прабабусині пироги, здається я й зараз пам'ятаю їх аромат та смак. То були романтичні часи, коли наркомани на городі ще на з'являлися та пес Рябко міг спокійно спати в своїй буді. Ми зривали макові голівки, дбайливо їх сушили до Різдва, а потім починалася кулінарна магія. Прабабуся ставила тісто біля печі, яке мало зійти, й не дай Бог в цей час комусь зайти в хату та зробит протяг - віник то страшна зброя в умілих руках...