Люди на хуторі клучуть до мене Ґеньо. Так ся стало що ми з Вовкулакою Семеновичем почали курити (або як зараз модно казати - дистилювати) різні лепські напої. Як казала моя Баба: "Коли є до чого жагота, то кипить в руках робота". Розкажу вам, мої хороші, як ми до того дійшли.
Вовкулака Семенович, у нас на хуторі, чоловік відомий, можна навіть сказати - видатний. Археолог, професор, академік! Півсвіту об'їздив, а про іншу половину стільки прочитав, що мож і не їхати. Не скажу, що у нас його дуже любили, але загалом поважали. Хоч як на мене, нормальна людина, особливо як потягне чверть сулія нашої Дотричівської хріновухи...